Надолуження освітніх втрат та відпочинок серед гір: діти із Запоріжжя долучилися до літнього табору «Ізі Кемп»
Війна, яку розвʼязала рф забирає життя, руйнує міста, розлучає з рідними, змушує проживати дитинство у тривозі та невизначеності. В умовах, коли навчання онлайн через повітряні тривоги та вибухи важливо створювати простір для дітей, де вони можуть вчитися, розвиватися й знову відчути себе в безпеці.
Уже другий рік поспіль табір з надолуження освітніх втрат «Ізі Кемп» на Закарпатті стає одним із таких місць для сотень підлітків із Запоріжжя. 30 липня завершилася перша зміна для 50 хлопців та дівчат, чиє дитинство забирає війна. Учасниці та учасники табору нині мешкають у Запоріжжі, куди після повномасштабного вторгнення переїхали із Бердянського, Пологівського, Запорізького, Василівського та Мелітопольського районів області. Його реалізує Благодійний фонд «Схід SOS» та естонська організація Mondo.
Інститут розвитку міста Запоріжжя підтримує ініціативи «Схід SOS» як один із партнерів, адже переконані, що такі програми надзвичайно важливі для дітей. У реаліях повномасштабної війни вони потребують не лише освітньої підтримки, а й можливості відпочити, відчути турботу та повернути віру у безпечне дитинство.
Діти проживали 9 днів у горах Закарпаття разом із вчителями, меторами команд та психологами. У першій половині дня діти покращували знання з української та англійської мови, математики та історії.
«Багато дітей, які приїхали до нашого табору, просто фізично не можуть повернутися до своїх шкіл, бо ті зруйновані внаслідок російських обстрілів. Для них навчання в «Ізі Кемп» – це не просто уроки, а можливість знову сісти за парту, відчути ритм шкільного життя в безпеці. Один із найзворушливіших моментів табору, коли двоє однокласників, які востаннє бачилися наживо ще в 4 класі, випадково впізнали одне одного в поїзді, дорогою на Закарпаття. Вони вчилися онлайн з різних місць, але тут знову стали друзями», – розповів менеджер освітніх програм БФ «Схід SOS» Микола Оверченко.
Для 13-річного Івана з Енергодару цей табір став першим у житті, тому навчання під час літніх канікул не стало для нього тягарем, а цікавою пригодою, де можна було дізнаватися нове разом із друзями.
«Все відбувається в ігровій формі, тому я краще запамʼятовую важливе, як-от Хозарський каганат нападав на народи, що проживали на території України, форма «to be» з англійської, формули скороченого множення з математи та дієприслівники з української. А ще мені дуже сподобалися дискотеки та спортивні змагання», – розповів хлопець.
«Мені було комфортно у цій школі й весело. Особливо запамʼятався урок історії про культуру Русі-України та становлення європейської державності. Ми проводили справжні розкопки, як археологи – шукали монети й цеглинки, з яких потім будували вежу», – поділилася 13-річна Віра із села Чернігівка, Бердянського району.
Друга половина таборового дня – це час для цікавого дозвілля: спортивні ігри, походи в гори, екскурсії до озера Синевир та водоспаду Шипіт, творчі майстерки з ліплення та малювання, конкурси талантів і щоденні рефлексії, де діти діляться пережитим, вчаться розуміти свої емоції, себе й інших, і поступово відновлюють відчуття безпеки та довіри.
Історія кожного та кожної – великий біль, що бере початок у домі, який довелося залишити. Для когось це село під обстрілами, для когось – улюблена школа чи рідна вулиця. Саме тому, коли діти говорять про свої міста, ці слова завжди дуже щирі.
«Я не могла дивитися на російські прапори на блокпостах, коли ми покидали Мелітополь. Це було важко і довго, у машині плакала дитина, можливо тому нас пропустили без суворої перевірки. У Запоріжжі мені подобається, але я хочу додому. Мрію стати лікаркою, бо хочу бути корисною суспільству і рятувати життя людей», – поділилася 13-річна Марія із Мелітополя.
За словами психологині табору, дітям, що живуть у реальності війни часто складно зрозуміти, що з ними відбувається, як говорити про власні потреби та реагувати на емоції інших.
«На рефлексіях ми вчимо їх чути себе, помічати своє «добре» й «важке», ділитися цим із тими, хто поруч не через екран, а наживо, у спілкуванні, яке формує довіру. Це важлива частина внутрішнього відновлення, особливо для підлітків, які лише вчаться будувати стосунки, приймати себе, бути частиною команди», – підкреслила психологиня табору Ольга Фролова.
9 днів – це трохи, але для багатьох це буде початок великої внутрішньої подорожі, яка дарує надію та віру у світле майбутнє.
«Через війну я переїхав з Оріхова в Запоріжжя. Спершу було важко, але я звик. Тим, хто ніколи не був в Оріхові я б обовʼязково показав, то це нашу річку, «Центр культури», «Торгові ряди». Зараз місто майже повністю розбите, але вірю, що колись ми зможемо туди повернутися», – поділилася 13-річний Данило з Оріхова.
Невдовзі «Ізі Кемп» зустрічатиме ще 36 підлітків із Запоріжжя та 14 дітей із прифронтового Нікопольського району Дніпропетровської області на 2 зміні – зміні вражень та відновлення. Щоб кожен і кожна змогли надолужити те, що краде війна.
«Проект підтримується ESTDEV – Естонським Центром Міжнародного Співробітництва та Розвитку та Національною асоціацією «Французька народна допомога» (Association nationale Secours populaire français)».
